Покидати / покинути білий [цей, сей] світ. Помирати.
- Я вже, братику,— обернувсь Кирило Тур ізнов до Петра,— покидав зовсім сей світ (П. Куліш).
- А як настане мій час сей світ покидати, от тоді я тобі дам вольну (Мирний).
- Запровадь мене додому Меж мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину (Рудан.).
- Так ще мати робила, коли дівувала. Ів тітки такі ж — з прошвою. Давно вони з матір'ю покинули цей світ, а рушники на згадку їй — Гальці (Л іт. Укр.).
Синоніми: Покидати грішну землю; Йти в далеку дорогу; Йти з світу; Відправитися на той світ.
Покидати / покинути грішну землю. Помирати.
- Напускає [отець Миколай] на своє досить земне обличчя святість і так підіймає руки, наче збирається покидати грішну землю (Стельмах).
Синоніми: Покидати білий світ; Йти в далеку дорогу; Відправитися на той світ.
Покидати чуби, заст. Стати солдатами.
- Хлопці покидали чуби та пішли в рекрути.
Покидати в інших словниках
| Покидати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |