Покотися — Фразеологічний словник української мови

Покотися

Хоч покотися. Дуже чисто, начисто.

  • «Ви вже, татусю, своє од робили, годі вам поратись». Та й попорає [Василь], і повичищає всюди, двір вичистить, вимете, хоч покотись (Барв.).

Алфавітний покажчик

А 46 Б 322 В 999 Г 414 Д 443 Е 12 Є 8 Ж 97 З 836 І 50 Ї 18 Й 7 К 587 Л 320 М 398 Н 522 О 395 П 1751 Р 464 С 886 Т 358 У 181 Ф 36 Х 163 Ц 83 Ч 166 Ш 145 Щ 31 Ю 7 Я 55