Помин — Фразеологічний словник української мови

На помин душі чиєї, рел. На молитву за померлого.

  • Після Кавунової смерті в посесора залишались його гроші. Думав [Микола] передати їх в церкву на помин душі небіжчика (Н.-Лев.).
  • Не встигнеш звикнути до людей [в'язнів], а їх уже в пам'ятку записуй, на помин душі (Збан.).