Пора — Фразеологічний словник української мови

Пора (треба) і честь (совість) знати. Настав час залишити когось, іти звідкись, закінчити, припинити щось.

  • Хтось кинув з гостей: — Чи не пора вже нам і честь знати? Старицький підтакнув: — Авжеж, авжеж! І перший підвівся з-за столу (М. Ол.).
  • Ну, годі вже мені пащекувати: наговорив гречаної я вовни аж три мішки... Пора вже й совість знати. Прощай, моє ластовенятко любе! (Драй-Хмара).