Потрусити — Фразеологічний словник української мови

Потрусити злиднями. Зазнати горя, нестатків, великої нужди.

  • «Кале ник:» Іди, іди! Зділай [зроби] милість! ..Потрусиш злиднями, то й вернешся додому (К.-Карий).

Потрусити калитку (калиткою) в кого, чию. Примусити когось виплатити, витратити яку-небудь суму грошей.

  • «Ходімо,—згодився Довбня.— Потрусимо трохи попівськую калитку...» (Мирний).

Понести витрати.

  • «Такий час настав: і важкий, і надіями рясний. Гей доведеться, пане, тобі якогось дня потрусити калиткою» (Стельмах).

Потрусити кишені у кого, чиї. Насильно забрати гроші в кого-небудь.

  • «Найшли [козаки] льохи, скарб забрали. У ляхів кишені потрусили» (Шевч.).
  • «Довбуш завжди радився перед кожним походом на доли, чи то мав карати пана за збиткування над кріпаками, чи потрусити кишені орендаря-кровопивці або сільського' дуки» (Гжицький).