Похнюпити — Фразеологічний словник української мови

Похнюпити носа див. вішати

Поховати; Поховати живцем (живим) кого.

  • Позбавити всіх радощів життя. — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко. — Вчити, як моїм добром розпоряджатись, кому що підписувати? Чи ти хочеш мене живцем поховати? (Шиян).

2. з сл. сєбє. Відмовитися від нормального способу життя, вести одиноке, аскетичне, позбавлене всіх радощів життя.

  • Треба в широкий світ, там, може, знов у люди вийду. А ні, то хоч знатиму, що не засниділа я у Ведмежому Куті [от іще назва!], не поховала себе живою (Л. Укр.).

Похований живцем. Найважче було те, що не було з ким перекинутися звичайнісіньким словом. У Сифара хоч б ранки-козачки. А тут лежи, мовчи, наче похована живцем (Тулуб).

Поховати кінці див. ховати