Прибрати — Фразеологічний словник української мови

Не прибрати глузду [розуму, ума]. Не збагнути, не знайти якогось певного рішення.

  • Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан (Котл.).
  • [Дзюба:] Коли б ти знала, Лесечко, яке мене лихо спіткало. Розуму не приберу, що й робити (Коч.).
  • (Кіндрат Антонович:) Я вже й ума не приберу, як на це діло дивитись (Кроп.).

Прибрати до своїх рук.

~ з шляху див. прибирати.