Приставати / Пристати до берега. Знаходити, визначати своє місце в житті, своє покликання.
- Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Ткач).
- — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила [мати] доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарн.).
- [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам:.. На роздоріжжі я усе думаю... (Зар.).
Приставати / Пристати до лиця (до виду) кому. Личити, пасувати, гармонувати.
- Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (Н.-Лев.).
- Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так і пристав їй до лиця (Мирний).
Приставати в інших словниках
| Приставати — Тлумачний словник української мови |