Оце (ото) так (яка) притичина. Уживається для вираження великого здивування з приводу чогось несподіваного, незрозумілого, а також захоплення тим, що сталося.
- Перелякався й Причепа і все намагався розтулити Савчині зуби.— Горілки! Та голову набік!.. Оце так притичина... (Тулуб)
- — Оце, яка притичина! Оце випадок!.. Неначе щось недобре віщує... Ото шкода!..— говорила неспокійно Сусана Уласівна [Н.- Лев.]
- — Хто б це такий був? Ото притичина! (Н.-Лев.)
Що за притичина? Що за притичина (притча і т. ін.)? Уживається для вираження подиву з приводу чого-небудь незрозумілого чи несподіваного, а також захоплення тим, що сталося.
- [Халява:] То розкажи ж нам, звідки взявся, Що за притичина така? (Кроп.)
- [Раб:] Прибув високородний Публій в гості! [Ху са:] З дружиною? [Раб:] Сам, без жони прибув. [Хуса:] Що за притичина?.. (Л. Укр.)
- Починаю хвилюватись: що за притичина? Рішуче одмагатись: — Ніколи не писав і не буду! (Вас)