Прости Господи, заст. Уживається для вираження того, що грубість, різкість і т. ін. висловленого усвідомлюється тим, хто веде розмову.
- У неї вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости господи, з голоду (Коцюб.).
- До кошового підбіг запорожець, облитий окропом, з запорошеними очима.— Ну його з такою війною! Поливають гарячими помиями та піском, начебто не козаки ми, а шершні, прости господи! (Довж.).
- — Денис Кошара — то не хлопець, а якась, прости господи, прірва (Григір Тют.).