Підпирати [плечима (головою)] стелю. Мати дуже високий зріст.
- Увійшов (Назар) — стоїть перед нами, стелю підпираючи (Вовчок).
Підпирати [спиною (плечима / т. ін.)] стіни [стовпи, одвірок і т. ін.]. Не мати певного заняття.
- — Слухай, хлопче, — звернувся він до Данилка, — надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (Панч).
Підпирати в інших словниках
| Підпирати — Тлумачний словник української мови |