З розгону. 1. На повній швидкості.
- Упав [Потап] з розгону на сани і вдарив коняку (Коцюб.)
- Здається, за якийсь кілометр дорога скінчиться, ось-ось машини з розгону налетять одна за одною на скелю і розсиплються вщент (Гончар)
2. Щосили.
- Він почоломкався з Климом, високо піднявши долоню і плеснувши нею з розгону по Климовій долоні (Н.-Лев.)
- Вутанька внесла знадвору в'язку свіжої соломи, кинула з розгону серед хати (Гончар)
- — Ой мамочко! — ожила Христина, метнулась до скрині, з розгону підвела важке віко, перегнулася, вихопила з прискринька тоненький разочок намиста (Стельмах)
З Зсл. зупинитися. Раптово, різко.
- Чужинець, видно, теж ніяк не сподівався на таку зустріч і зупинився з розгону, важко дихаючи (Гончар)
- Спинилися [два хлопчики] з розгону на горі (Бажан)
- Мар'ян уже наближався до лісу. Перед ним з розгону зупинилися сани (Стельмах)