Аж рота роззявити, грубо. Виявити, виразити сильне здивування, захоплення і т. ін.
- Взяли слуги Іванка й одягли в царську одіж. Коли його повели на полуденок, то і сам цар аж рота роззявив — ледве його впізнав [Три золоті сл.]
- « — Оце,— каже мати,— тут твій хазяїн живе». Зайшли в двір. ..На ганку чоловік стоїть, одягнений у погане та ще й латане. «Кланяйся,— шепче мати,— це твій хазяїн». Я аж рота роззявив. Оце хазяїн? Та він же на дурного Ілька схожий (Тют.)
Аж роти пороззявляли [про всіх або багатьох].
- В хаті всі притихли. Чути було ззаду голоси: — Не вставай!.. Вухами слухайте! Дітвора біля стола — аж роти пороззявляли, зацікавлені (Головко)
- Раптом перестала [Настя] плакати, взяла у Катюші балалайку і так утнула «Вийду я на реченьку», що ті аж роти пороззявляли (Чаб.)
І рота не роззявити див. розкривати
Не давати і рота ~ див. давати
~ пащеку
~ рот див. роззявляти