Розкидатися — Фразеологічний словник української мови

Розкидатися словами. Бути необачним у висловлюваннях.

  • Батька не на жарт стривожила ця мова дочки, бо він знав, що в неї не було звички розкидатися сильними словами (Головко).
  • [Теофіл:] Сивизна ж то мені не дозволяє словами розкидати необачно, я тільки те скажи, чого я певен (Л. Укр.).