Розминутися — Фразеологічний словник української мови

Не розминутися з гріхом, заст.

Не уникнути чогось неприємного, недоброго.

  • Ніякий чоловік з гріхом не розминеться,— в селах так, і в городах (Гл.).

Не розминутися з ложкою.

Прийняти запрошення до частування, погодитися щось з'їсти.

  • [Василина:] Годуйся ж, чим бог дав! [Яким:] Та вже з ложкою не розминуся, бо таки виголодався (Гр.).

Не розминутися з чаркою див. розминатися.

Розминутися з правдою.

1. Вчинити несправедливість, діяти неправильно.

  • Громада сама почувала, що розминулася з правдою, продаючи Денисові землю (Гр.).

2. Говорити неправду; брехати.

  • Та тільки чи правда те, що д. Чайченко каже, буцімто українці так-таки зовсім не читають галицьких поетичних виробів? «Насмілюємось» не тільки бути певними, але й сказати ясно, що д. Чайченко грубо розминувся з правдою (Фр.).