[і] рота ([і] вуст) не розтулити. Мовчати.
- — А чому я-ак? Чому хлопець вибирає [дівчину], га? — казала з запалом, наче я сперечався з нею, хоч яй рота не розтулив.— А чому дівчина не має права? (Гуц.).
- Блудний син і незламний батько не будуть розводити антимоній. Ігор і рота не розтулить: одне-єдине батькове слово — / баба з воза, кобилі легше (Шовк.).
- / все в ній [Роксолані] кричали ці слова зневаги, але дружинонька не розтулила й вуст (Ільч.).
Розтулити вуста.
- Я складу свою думку після того, як вислухаю пояснення чоловіка, що приніс сюди ці речі,— вперше розтулив вуста командир (Головч. і Мус).
Не давати і рота розтулити див. давати.