Руно — Фразеологічний словник української мови

Золоте руно. Те, що має найвищу якість, цінність, становить чиє-небудь багатство.

  • Він «зайцем» подався ще по золоте руно до Кракова і Варшави — але жі там не для пса, мовляв, ковбаса. (Козл.)
  • Отари [овечок] — золоте руно степовиків — блукають по всьому примор'ю (Гончар).