Рука в руці див. рука
По руці 1. з дієсл. руху. У той самий бік, по дорозі.
- Хіба Тимофієві по руці з тобою йти? — обізвалася Пріська, далека Тимофієва родичка (Мирний).
Пор.: з руки. Антонім: не з руки.
У руці божій, заст. Щось не залежить від нас, не підвладне нам, нашій волі, бажанням.
- Левко криво посміхається із розгону бере крутий вигін до хутора пана Варави.— Інакше нема куди! Пан чи пропав! — відповідає на німе запитання Григорія.— Що ж,— зітхає той,— може там і проскочимо, все в руці божій (Стельмах).