І за вухом не свербить кому, у кого. Хтось байдужий до всього, не турбується ні про що.
- Мірошник спить та спить. Вода ж біжить... Хомі й за вухом не свербить (Гл.).
- Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (Вол.).
- Виходить, що цілісінька свиня зникла з свинарні серед білого дня, а нікому й за вухом не свербить (Добр.).
Не свербить кому. Байдуже, однаково.
- А отже громада каже, що буде жаліться — ще лукавіше додав писар. Нехай! Мені те й не свербить. А ось я їм покажу! (Гр.).
Свербить на кінці (на кінчику) язика кому, у кого. Кому-небудь дуже хочеться розповісти щось.
- По розпалених обличчях молдуван видко було, що якась цікава новина свербить їм на кінці язика (Коцюб.).
Пор.: Язик свербить.
Язик свербить див. язик.