Святий — Фразеологічний словник української мови

Бог святий знає див. Бог

Голий, як турецький ~ див. голий

От хрест ~ див. хрест

Побий мене ~ хрест див. побий

Святий [його] знає. Невідомо; ніхто не знає.

  • Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить... А за віщо? Святий знає (Шевч.);
  • Став і насеред церкви — стою. Постояв трохи — дрімається, далі все дужче та дужче. Святий його знає, чого воно так мені (Тесл.);
  • Пор.: хто його знає.

Святий та божий, ірон. Удавано, тихий та добрий; нещирий, лукавий.

  • Стрічаю я Солов'їху; йде вона з церкви — така свята та божа [Н.- Лев.];
  • [Зінька:] ..Ач, який святий та божий, без драбинки лізе на небо (Кроп.);
  • — Якось глянув я на нього [горбаня], а він переморгується із братом: морг — і знову хреститься... «Ах ти ж,— думаю,— гад, он який ти святий та божий!».. І став я за ним слідкувати (Тют.).

Хай мене святий хрест поб'є див. хрест