Скорчити — Фразеологічний словник української мови

Скорчити Лазаря. Прикинутися безталанним, нещасним.

  • «Чого ти здихаєш [зітхаєш]?» — гримнув на неї голова. «У чоловіка навчилася?.. Той теж, як прийшов, то такого Лазаря скорчив» (Мирний).