Не своєю смертю, з сл. помирати, гинути і т. ін. Передчасно [від підступних дій, в бою, від нещасного випадку].
- Нікому не хочеться помирати не своєю смертю.
Антонім: Своєю смертю.
Своєю смертю, з сл. помирати. Від хвороби, від старості.
- Бог з ними, хай забирають [землю] ,.. аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю (Мик.).
- Правда очі коле? — Ні, хлопче, повір мені, ти своєю смертю не помреш! Я вже бачу це! — напружується для удару Омелян (Стельмах).
- Їй-бо, цей рештант [арештант] не помре своєю смертю (Стельмах).
Антонім: Не своєю смертю.
Як за смертю, з сл. збиратися. Дуже довго.
- Догралися, — пробурмотів Йонька і став збиратися в дорогу. Але збирався він, як за смертю: довго шукав рукавиці, батіг (Тют.).