Смикало / Смикнуло за язик (язика). 1. кого. Невідомо, навіщо треба було говорити про що-небудь [про каяття, досаду з нагоди чийогось невдалого або недоречного висловлювання].
- Смикнуло ж тебе за язик.
- Дядько, було, вже зовсім відписав нам свою левадку, а після цього побачиш ти її, як власні вуха (Панч).
- — Ну, брат, і смикнуло ж мене за язик рекомендувати тебе на цю прокляту Ковалівку. Він невдоволено крутив головою, а я підсміювався (Збан.).
2. кого і без додатка. Комусь дуже хочеться щось сказати.
- Матросові-Марусику все хотілося сказати за свою гармошку, так і смикало за язик, та стримувався (Гуц.).