Спокутувати / Спокутати [свою] вину (провину). Намагатися добрими ділами, доброю поведінкою заслужити прощення за що-небудь, зроблене проти когось.
- Ні, я наперед уже вдесятеро спокутував свою вину, заким іще поповнив її! (Фр.)
- Є нагода спокутувати вам свою вину перед трудовим народом (Гончар)
- Винен я, винен. Розумію і все, все зроблю, брате, щоб спокутувати провину... (Скл.)
- Він би най- більшу муку стерпів, найбільшу кару переніс, аби спокутати свою провину (М. Ю. Тарн.)