Спопеляти / спопелити очима (зором) кого. Дуже презирливо, гнівно дивитися на кого-небудь.
- Підігріваючи себе своїми ж жалісливими й гнівними словами, він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (Коз.).
- ЧоДу ти., не спопелив зрадливця своїм зором? (Нагн.).
Спопеляти / спопелити серце (серця). Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе.
- Голос бог мені подав: «Устань, пророк, і виждь, і внемли, Сповняйся волею творця, І, крізь моря йдучи та землі, Глаголом спопеляй серця!» (Пушкін, перекл. Рильського).
Спопеляти в інших словниках
| Спопеляти — Тлумачний словник української мови |