На стороні 1. З сл. жити. Окремо від рідних.
- Тепер ви житимете на стороні, треба бути простішими,— зауважила повчально мати (Гур.).
2. В іншому місці, в іншому колективі, установі і т. ін.
- Господар [Павло] був добрий такий,., що й на стороні його всяке знало (Вовчок).
- — А, може, зі мною в супрягу? Споловини, га? Чи таки й справді собі десь уже на стороні сівача запримітила? (Гончар).