Тугий на [одно] вухо (на вуха). Глухуватий, який погано чує.
- Воно [дитя], звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло... І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (Ковінька).
- Ви, може, дивуватиметеся, чому я на одно вухо став тугий, а Броніслав зовсім оглухнув? (Досв.).
Тугенький на вухо.
- Оце я до вас художника привів з міста, — сказав Сашко голосно, бо дідусь, мабуть, був тугенький на вухо (Ю. Бедзик).
- Більшість знають, що дядько тугенькі на вухо: все одно не почують (Григір Тют.).
Тугуватий на вуха.
- У військкоматі його довго крутили на всі боки лікарі, вислуховували та вистукували, аж поки не винесли вирок: ні! Мовляв, тугуватий на вуха (Головч. і Мус).