Голову туманити кому. 1. Інтригувати, обманювати, морочити кого-небудь; говорити про малозрозумілі, недоступні речі.
- «ЧФти не збожеволіла, дочко?» — «Поневолі збожеволієш, коли таке».
- «Мотре! не тумань ти голови моєї: розкажи по-людськи, — що там таке?» (Мирний)
- Вона думала, що це від серця, довірилась йому, а він тепер, може, вже іншій дівці солодкі слова нашіптує, голову туманить! (Томч.)
- «Нащо це, Андрію, малому голову туманити?» — «Та хай знає, може, колись згодиться» (Стельмах)
2. Запаморочувати.
- Повітря, наповнене ароматом стиглих яблук, туманило голову (Автом.).
Туманити в інших словниках
| Туманити — Великий тлумачний словник сучасної української мови |