Умлівати / Умліти душею (серцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимось.
- — Сава!! — зойкнула [мати], умліваючи душею. — «Сава убив його!» — упала на долівку (Коб.).
- Вона [матушка] довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем (Кол.).
Умлівати в інших словниках
| Умлівати — Тлумачний словник української мови |
| Умлівати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |