Ура — Фразеологічний словник української мови

На ура, з сл. брати, братися. Без підготовки, з надією на випадковий успіх:

  • [Огнєв:] Ніякого дерзання у цьому наказі нема, воно тут і не ночувало. Тому, що немає у ньому мислі, все береться на «ура» (Корн.).