Хмара повила кого. Хто-небудь став дуже похмурим, невеселим, засмученим.
- Не великою була та Чайчиха, не привітна: якась хмара повила її навіки (Вовчок).
Хмара хмарою.
1. Дуже багато, надзвичайно велика кількість.
- Коли сказати, що підвід двадцять їх тут було, то, єй же то богу моєму! більш: хмара хмарою (Кв.-Осн.).
Синонім: як маку.
2. Хто-небудь дуже сумний, похмурий, невеселий.
- Гляну на Чайчиху — хмара хмарою! (Вовчок).
Синоніми: як хмара; як у воду опущений; як у воді намочений.
Як (мов, ніби і т. ін.) [чорна (грозова)] хмара (туча). Дуже сумний, похмурий, невеселий, невдоволений.
- А Чайчиха.. мов хмара чорна (Вовчок).
- Усі нервувалися. Абрум ходив мов хмара (Хотк.).
- Місяць ходив Йонька як хмара грозова (Тют.).
- — Учора в них із князем Святославом була мова. Преосвященний із неї вийшов, мов чорна туча (Шевчук).
Синоніми: хмара хмарою (в 2 знач.); як у воду опущений; як у воді намочений.
Хмара в інших словниках
| Хмара — Великий тлумачний словник сучасної української мови |