Чоловік — Фразеологічний словник української мови

Божий чоловік, заст. Паломник, прочанин; юродивий.

  • Божий Чоловік положив Петрусеві на голову руку да й каже: — Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш)
  • Данила Бульбаша не знали? У божого Чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку і взимку босий (Панч)