Чужа чужина.
1. Місце, далеке від рідної землі.
- Хоч і боліло серце старого, та його дитина..., може і зложить свою голову на чужій чужині, та що вдієш? (Мирний)
- Бувай здорова, Орисю! не поминай лихом. А на свят-вечір, за кутею, згадай таки бурлаку бездомного, що десь самотній на чужій чужині (Головко)
2. Нерідні люди, що живуть далеко від рідної землі.
- Чужа чужина не пожаліє (Сл. Гр.)
- [Явдоха:] Хто ж нас завтра провідає? Ні роду тут немає, ні родиноньки... Чужа чужина! [К.- Карий]
Чужина в інших словниках
| Чужина — Великий тлумачний словник сучасної української мови |