Шукач — Фразеологічний словник української мови

Шукач пригод.

  • 1. Мандрівник, який веде пошуки кого-, чого-небудь. Тоня й досі не може як слід збагнути, що сталося з цим судном... Привели моряки його, кинули в затоці й пішли собі, розпаливши апетити степових шукачів пригод (Гончар).
  • 2. Людина авантюристичних нахилів. Брун став хрестоносцем. Це припало до вподоби гонористому шукачеві пригод (Хижняк).