Вік вікувати / Звікувати
1. де. Жити де-небудь усе життя.
- — Е-е,— скрипів Галатин,— перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Гуц.).
- Віки вікувати. А він таки собі подумав, що тут йому віки вікувати (Круш.).
2. ким. Бути, працювати ким-небудь до старості.
- Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Донч.).
Вікувати в інших словниках
| Вікувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |