Давитися — Фразеологічний словник української мови

Давитися плачем [риданнями, слізьми, сльозами, хлипаннями]. Гірко плакати, марно намагаючись стриматися, приглушити плач; задихатися від приступу плачу.

  • Кинь, Іваночку, свою думку, — давилась плачем і одночасно намагалася стримати сльози [Ганна].
  • Невже ти душогубом станеш? (Стельмах).
  • Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Ю. Янов.).

Синонім: сльози давлять.

Давитися сміхом [від сміху, реготом, від реготу]. Безуспішно намагатися стримувати приступи, пориви сміху.

  • Женя пирснула, давлячись сміхом (Сміл.).
  • Чохов схопив зубами рукав гімнастьорки, давився від сміху, дивлячись, як Чумаченко.. борониться від діда (Тют.).
  • Сміх [тещі] був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання, а вона давилася від реготу і заливалася, заливалася (Загреб.).