Дурити — Фразеологічний словник української мови

Дурити голову кому. Уводити в оману кого-небудь, позбавляти можливості тверезо сприймати, оцінювати дійсність.

  • [Домаха:] Кажуть, що Степанида дурить йому голову... Невже таки у неї стида нема..? (Кроп.).
  • Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої,— не такий світ тепер (Коцюб.).
  • — Не вигадуй, Кирушо.. Не дури мені голови (Кучер).
  • Майже два роки дурив молоденькій Оксані голову нежонатий джигун-осадник Ромась (Козл.).

Дурити світом. Легковажити, несериозно ставитися до всього, перев. до життя.

  • [Xимка:] Хай, поки ще сам був,— дурив світом; а тепер,—..пора і за розум узятись... (Мирний).