Загрібати — Фразеологічний словник української мови

Загрібати гроші лопатою див. гребти; лопатою ~ див. горнути.

Чужими руками жар (Вогонь, діал. Грань) Загрібати (Загортати, Вигрібати, Вигортати) / Загребти (Загорнути, Вигребти, Вигорнути). Користуватися результатами праці інших.

  • — А ти [Василь] розумний? — уїдливо, гірко спитала Галя. — Ти розумний свою вину на чужих складати, чужими руками жар загрібати (Мирний)
  • Я зостаюсь при моїй думці про «Громадський голос», себто, що дати на нього гроші, то все одно, що кинути їх у піч, сі панове, очевидно, хотять чужими руками жар загрібати, та ще щоб ті руки їм же платили (Л. Укр.)
  • Чужими руками добре вогонь загортати (Номис)
  • Фашисти в камери заходили не часто. ..Вони, як кажуть, вигрібали жар чужими руками (Збан.)
  • «Ага, — зміркувала Зоня, — чужими руками грань вигортати збираєшся, братику», — її доброзичливість до дядька знову понизилась (Вільде)