Закопати [живим (живцем)] у землю кого. Нещадно покарати кого-небудь, довести до загибелі.
- Та мене тепер справник з управителем у землю закопають, що не встеріг... — Звичайно не помилують, коли будеш макухою, — відповів йому рибалка. — Кидай все і гайда з нами (Добр.).
- А Кульбабина Мотря так сказала: «Хай пан хоч живцем закопає нас у землю, а ми не подвоїм свого слова». То чи не можна, ласкавий пане, інакше їх скрутити в баранячий ріг? — посміхнувся вірний лакуза (Стельмах).
Закопати свій талант див. закопувати.