Замовити (закинути) (добре, прихильне) слово кому, за кого. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь.
- Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (Коцюб.).
- Закинути слівце. Влас Харитонович тим часом квапився і Надію залучити на підмогу: — Закинь йому слівце. Тебе він послуха (Баш).
- — Хочеш, я за тебе [матері] слівце закину? — Не треба. Хочу бути вдома (Збан.).
Сказати про когось що-небудь хороше, похвальне, замовити словечко за кого.
- Перед виконробом та кухарками замовив [батько] за неї словечко, Ліні аж незручно було за цю його непотрібну протекцію (Гончар).
Замовити зуби див. замовляти.