Згоряти / Згоріти на виду. Дуже червоніти, соромлячись.
- Той, сердега, і так уже згорів на виду і очі десь під столом загубив (Кир.).
Згоряти / Згоріти (спопеліти) від (з) сорому. Дуже ніяковіти, червоніти.
- [Іван:] Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе (Вас.).
- Коропов стояв, згоряючи з сорому, кліпав очима й ладен був іти геть (Земляк).
- Яресько згоряв від сорому. Він бачив, що своїм запізненням завдав образи командирові (Гончар).
- — Я думала спопелію від сорому, коли мені сказали (Вільде).