Кара — Фразеологічний словник української мови

Чиста кара божа [господня, вавілонська і т. ін.]. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, здивування.

  • Кара божа з тими листами та й годі! (Л. Укр.)
  • — А от і не покину [співати],— розсердився Терентій. Що за кара господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! (Довж.)
  • Ви побачили б, якими перманентними залізяками цирульники уквітчали голову моєї дружини... Я глянув — похолов! Отака кара вавілонська! (Ковінька)
  • — Бачу, що справді ліпше вже тобі все розказати, а то ж се чиста кара божа! (Л. Укр.)