Копилити (закопилювати) / Закопилити (скопилити) губу [губи, носа, ніс і т. ін.]. 1. Пишатися, зазнаватися.
- Підростає дітвора, ще материне молоко на губах не обсохло, а воно вже губу копилить (Цюпа).
- Декому здавалося, що молодий інженер почав копилити губи. Але ж хіба на всіх догодиш? (Сенч.).
- Зразу видно, що людина має освіту, бо не копилить носа перед іншими і душевна простота в ньому є (Чорн.).
- — Ік бісу, коли не хоч! — сказала Марина, як Христя на її прохання посидіти не здалася.— Ніс копилиш — к бісу! (Мирний).
- А чортові не до солі: Хвостиком киває, Ніс скопилив.. І дверей шукає (Г.-Арт.).
2. Ображатися, сердитися.
- Один Охрім сновигав, понурий і сердитий, розшукуючи барок, який хлопці навмисне десь заховали.. Жарти слідували один за одним, все смішніші та дотепніші, всі сміялися, тільки Охрім світив очима і презирливо копилив губи (Тют.).
- Хай же носа не копилить Любий мій читець, коли він В Атта Тролевій печері Не згада арабських спецій (Л. Укр.).
Синонім: надувати губи.