З копита (З копит). 1. Відразу, раптово, галопом (перев. про коней).
- Коні невдоволено крутнули головами, шарпнули з копита і понеслись вулицею (Коцюб.)
- Вийшли на двір. Сіли в бричку.. Проць верескнув. Кобили хвости — вгору, із копита — в провулок!.. (Бабляк)
2. Без підготовки, зразу (про людей).
- Пувичка здвигнув ліктем, зачепивши Альошу по голові.— Ну... Починай... Пускай слину. Почекайте, він так із копита не може. Йому треба подумати (Мик.)
3. Тільки мн. Падати від сп'яніння, перевтоми і т. ін.
- Мене важко споїти. Це ваші солдатики вип'ють ковток-два — вже з копит [Автомат.]
Брати з копита див. брати; Відкинути ~ див. відкинути; Кований на всі чотири копита див. кований; Ударити з ~ див. ударити.