Крик — Фразеологічний словник української мови

Крик (лемент) душі. Крайній вияв тривоги, душевного болю і т. ін.

  • Кляла вона [Мотря] свою долю; проклинала людей.. То був болісний лемент душі, глибока враза серця, нікому невідомі, окрім матері... (Мирний).

[Останній] крик моди. Новинка в одязі, у взутті і т. ін., що привертає до себе уваги.

  • Дівчина своїм платтям гордовито демонструвала останній крик моди.