Аж луна йде [розлягається / т. ін.] І пішла (розляглася / т. ін.), перев. з дієсл. Дуже голосно, сильно, так, що було чутно де-небудь.
- Кругом по гаю щебечуть солов'ї, аж луна розлягається (П. Куліш).
- Справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (Коцюб.).
- Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала, мов п'яний халамидник (Мирний).
- Ще одне, друзі...— гукнув Жук, аж луна пішла лісом (Козл.).
Луна піде. А якщо ж хто думає, що., до неї можна буде залицятись,— ох, дуже той ризикує вхопити від неї ляща! Так залящить, що луна піде на всю Центральну! (Гончар).