Лунь — Фразеологічний словник української мови

Лунь ухопив (ухопила) кого, фам. Хто-небудь помер. Тобі там буде не до шмиги: Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (Котл.). Синонім: дідько взяв.

  • Тобі там буде не до шмиги: Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (Котл.).

Щоб (бодай) лунь ухопив [ухопила, злизав, злизала] кого, що, лайл. Уживається як прокляття і виражає недобрі побажання кому-небудь. Щоб тебе лунь ухопила! (Укр. присл.).

  • Щоб тебе лунь ухопила! (Укр. присл.).

Бодай і лунь щоб не злизав. Виходь же завтра навкулачки, Відтіль полізеш, мабуть, рачки, Бодай і лунь щоб не злизав (Котл.). Синоніми: щоб ліг і не встав; хай каменем ляже.

  • Виходь же завтра навкулачки, Відтіль полізеш, мабуть, рачки, Бодай і лунь щоб не злизав (Котл.).

Як лунь, з сл. сивий, білий й / т. ін. Дуже, зовсім.

  • Та буде вам! — Годі! — гукав чоловік з чорними усами, з сивою, як лунь, головою.— Знайшли коли реготатися! (Мирний).
  • Бевкає дзвін. Дзвонить старий попик, білий, як лунь, і темний, як тайгова ніч (Довж.).
  • Вкине слово [Денис] та таке, що й десять стариків, сідих [сивих], як лунь, і у три годи [роки] так не видумають (Кв.-Осн.).