Облупити — Фразеологічний словник української мови

Живцем облупити кого і без додатка. Безжалісно розорити кого-небудь; завдати величезних збитків комусь.

  • Добрий ти чоловік, Йосипе, тільки не попадайся тобі в руки,— живцем облупиш! Та допомагав мені... Доки не скрутив мене, мов налигачем, твоєю позикою!.. (Кроп.).

Синоніми: обідрати шкуру [в1 знач.]; обідрати до голої кості; оббілувати, як білочку; обідрати, як липку; обдерти до нитки.

Облупити шкуру на кому, кому і без додатка, фам. Покарати, провчити кого-небудь; розправитися з кимсь.

  • А він [десятник] як крикне: «Мужи- цюга! Мерщій тікай!.. До самого Поліцеймейстера доставлю! Облупе [облупить] шкуру на тобі!» (Мирний)
  • Такий шкуру облупить кожному, хто посміє говорити про його темні діла [Сільські вісті].

Синоніми: обламати руки; обламати роги; хвоста вкрутити; оббити пір'я (і2 знач.), збити пиху.