Паділ — Фразеологічний словник української мови

Паділ, заст., поет. Земний паділ, заст., поет. Земля як місце проживання людини з її турботами, стражданнями й под.

  • Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі (Л. Укр.).
  • В горах — не слід забувати падолу земного! Серед каміння, між скель — пам'ятай про людину! (Рильський).