Покинути — Фразеологічний словник української мови

Покинути білий світ; ~ грішну землю див. покидати.

Покинути думку. Не мріяти про кого-, що-не-будь, не розраховувати на щось, не планувати чогось нездійсненного. Треба було Покинути думку про якесь справжнє діло серед свого люду, у рідній країні.

  • Приклад (Коцюб.).

Синонім: викинути з голови. Антонім: не йти з думки.

Покинути печене й варене див. кидати.